Lina Kostenko. Ucrania, 1930. Es una de los poetas más estimadas y respetadas de Ucrania. Se mantuvo muy crítica y alejada del gobierno soviético, siempre desafió al poder del Estado Comunista. Levantó su voz contra las detenciones y juicios a intelectuales ucranianos perpetrados por el comunismo. Su poesía fue prohibida y publicada de nuevo en 1977. Rechazó el título de «Héroe de Ucrania».
Las palabras silenciosas son atemorizantes, evidencian se esconden a veces para hacer que los temores sean constantes, y no sabes cómo comenzar, con alguien que ya haya usado todas estas palabras. Guardan las lágrimas, la tortura, el dolor, el grito de nacimiento y el último sonido de la muerte de alguien . Las personas son milenarias, la existencia de las palabras tambien pero deben sonar como si se hubieran encontrado por primera vez. Todo vuelve a suceder: la fealdad y la belleza. Los caminos y carreteras no son nada nuevos. La poesía es siempre única, su sagrado deber es despertar algún toque inmortal en nuestra alma. ********* VAN GOGH Buenos dias mi soledad Frío de frío. Silencio de silencios. Con ceguera de un solo ojo ciclónica. el cielo mira a paris Mi tormento, caminas hasta el borde! Ayer fui el rey de reyes. Pero hoy las cenizas de la combustión. Decídase por el calor de los colores. Tonos muertos. Oh, las manos son pruebas. Sobre caballetes el mundo crucificado. Soy una lápida en este cementerio, Los cipreses arden hasta el horizonte. El cielo se hinchó como una tormenta. Los perros lobo de los pinceles se doblan. Con un resbalón negro de tierra. Los picos de las montañas están rotos. Mi bóveda fluye. Yo soy el pastor Yo llevo madera En los bolsillos del día, remendado con paciencia, Llevaré mis puños a la muerte. Sin frenesí - frenético - no Cézanne - o Gauguin - o Manet - pero que mas puedo hacer cuando en mi hay tanto de mi? ¡Es un loco, dicen un loco! ¿Qué puede ser? El - eso significa yo. Dios - gratis ... Dios - soy libre. Buenas noches, mi libertad! 1968 Traducido por Michael Naydan ****** Ліна Костенко ВАН-ГОГ Добрий ранок, моя одинокосте! Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю небо дивиться на Париж. Моя муко, ти ходиш по грані! Вчора був я король королів. А сьогодні попіл згорання осідає на жар кольорів. Мертві барви. О руки-митарі! На мольбертах розп'ятий світ. Я - надгріб'я на цьому цвинтарі. Кипариси горять в небозвід. Небо глухо набрякло грозою. Вигинаються пензлі-хорти. Чорним струсом палеозою переламано горам хребти. Струменіє моє склепіння. Я пастух. Я дерева пасу. В кишенях дня, залатаних терпінням, я кулаки до смерті донесу. Самовитий - несамовитий - не Сезанн - не Гоген - не Мане але що ж я можу зробити, як в мені багато менееенене? Він божевільний, кажуть. Божевільний! О ж, може бути. Він - це значить я. Боже - вільний ... Боже, я - вільний! На добраніч, Свободо моя! Lina Kostenko ******** Толи вони вони мовчать, коли вони вони врочатлись вони солова солика соли солика соликова вова вока Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
